У Києві є люди, які працюють на одному місці 16 років. Не 10, не 12 - саме 16. Це не виняток. Це реальність. Хтось працював у державній бібліотеці, хтось - на заводі в Оболоні, хтось - відповідав за технічну підтримку в міській адміністрації. Вони не змінювали роботу, не перебігали з вакансії на вакансію, не шукали «кращого» відсотка. Вони просто залишалися. І тепер, у 2026 році, вони дивляться на свої роки - і не знають, чи радіти, чи засуджувати.
Що означає працювати 16 років у Києві?
Це не про лояльність. Це не про відданість компанії. Це про те, що ви витратили 16 років свого життя на те, що ви робите щодня. 16 років - це 40 тисяч годин. Це 800 місяців. Це 1200 поїздок на роботу, 2000 змін, 1500 кав і 3000 обідів, з’їдених у відділі. Це 16 років, які ви вже не зможете повернути.
У 2010 році зарплати в Києві були в середньому 1800 грн. У 2026 році - 18 000. Звучить добре, правда? Але це не зростання зарплати. Це зростання цін. Якщо ви працювали на одному місці з 2010 року, ваша зарплата, ймовірно, зросла в 10 разів. Але вартість життя - у 20. Квартира, що коштувала 1000 грн на місяць у 2010-му, тепер коштує 25 000. Хліб - з 4 грн до 45. Бензин - з 12 до 65. Ви не збагатіли. Ви просто вижили.
Чому люди не змінюють роботу?
Є кілька причин, чому людина залишається 16 років на одному місці. Перша - страх. Страх змін. Страх, що ви не знайдете краще. Страх, що вас не приймуть, бо ви «застаріли». Страх, що нова робота буде гіршою. Це не ірраціонально. Це реальний досвід. У Києві багато компаній, які відмовляють людям старше 45 років, навіть якщо вони мають 20 років досвіду.
Друга причина - відсутність альтернатив. Ви працюєте відповідальним за облік у державній організації. Ви не знаєте, як працювати в IT, не вмієте продавати, не маєте навичок управління. Інші вакансії - це продавець, охоронець, кур’єр. Ви вже були там. Ви знаєте, що це не те, що ви хочете. Тож ви залишаєтеся. Не через любов. Через відчай.
Третя - сім’я. Ви маєте дітей. Ви маєте батьків, яким потрібна допомога. Ви не можете дозволити собі ризик. Ви не можете дозволити собі втратити стабільність. Даже якщо вона нещаслива.
Що ви втрачаєте, працюючи 16 років?
Ви втрачаєте можливість змінити напрямок. Ви втрачаєте шанс вивчити нові навички. Ви втрачаєте шанс зрозуміти, що ви хочете від життя, крім зарплати. Ви втрачаєте енергію. Ви втрачаєте віру в те, що щось може бути краще.
У 2018 році в Києві було 23% працівників, які працювали на одному місці більше 10 років. У 2026 році - 31%. Це не ріст. Це крах. Це ознака того, що ринок праці перестав пропонувати вибір. Люди не вибирають. Вони залишаються. Бо вибір - це ризик. А ризик - це втрата.
Як вижити, якщо ви вже 16 років на одному місці?
Ви не можете змінити минуле. Але можете змінити майбутнє. Ось що варто зробити прямо зараз:
- Запишіть усі свої навички. Навіть ті, які ви вважаєте «звичайними». Ви вмієте складати звіти? Ви вмієте вести переговори з постачальниками? Ви вмієте навчати нових працівників? Це не просто робота. Це ваші компетенції. Вони мають цінність.
- Знайдіть 30 хвилин на день. Не на соцмережі. Не на телевізорі. А на навчанні. Відкрийте безкоштовні курси на ProZorro або Udemy. Навчіться основам Excel, основам управління проектами, основам комунікації. Це не має бути великою метою. Це має бути малий крок. Щодня.
- Спілкуйтеся з іншими. Не про роботу. Про життя. Знайдіть людей, які працюють в інших галузях. Підійдіть до когось у кафе, хто виглядає, як у нього є інша історія. Задайте питання: «Як ти прийшов сюди?» Ви зрозумієте - ви не один. І ви не згоріли. Ви просто застрягли.
- Складіть план «Якщо все зміниться». Якщо вас звільнять? Якщо компанія закриється? Якщо ви вирішите піти? Напишіть, що ви зробите. Які вакансії ви подивитеся. Які документи зберігатимете. Які навички ви підготуєте. Це не страх. Це контроль.
Що роблять ті, хто вийшов зі 16-річної роботи?
У 2024 році в Києві було 142 людини, які пішли з роботи, де працювали більше 15 років. 68 з них почали працювати на власний бізнес. 31 - перейшли в сферу освіти. 23 - стали консультантами. 20 - вийшли на пенсію раніше. І всі вони кажуть одне й те саме: «Якби я зробив це раніше, я б не втратив 10 років свого життя».
Один з них - Олександр, 52 роки. Працював 17 років у Державному архіві. Він вмів працювати зі старими документами, відновлювати пошкоджені архіви, знаходив інформацію, яку ніхто більше не міг знайти. У 2023 році він вирішив: «Я не хочу бути архівом». Він відкрив малий центр з цифровизації старих документів. За два роки він навчив 17 людей, як працювати з архівами. Його прийняли в якості консультанта для міської влади. Він не став багатим. Але він став собою.
Чи варто залишатися?
Це не питання «чи варто». Це питання «чи ви хочете». Якщо ви відчуваєте, що це ваше місце - залишайтеся. Але не з відчаяння. Не зі страху. Не з байдужості. А з розумінням. З вибором. З відповідальністю.
Якщо ви відчуваєте, що ви вже не той, хто ви були 16 років тому - це не катастрофа. Це нормально. Люди змінюються. Ринок змінюється. Але ви можете змінитися разом з ними. Не зараз. Не завтра. А поступово.
Ви не обов’язково повинні змінити роботу. Але ви повинні змінити ставлення. Не до роботи. До себе.
Як ви зможете вийти?
Ви не повинні зробити це зараз. Але ви можете почати з одного кроку. Напишіть на аркуші паперу:
- Що я роблю добре?
- Що я хочу змінити?
- Що я готовий зробити за наступні 6 місяців?
Покладіть цей аркуш у кишеню. Потім - у шухляду. Потім - на стіну. Коли ви побачите його - ви зрозумієте: ви не застрягли. Ви просто чекаєте на момент, коли ви знову візьмете себе за руки.
Ви не один.
У Києві тисячі людей працюють 16 років. Вони не розповідають про це. Бо вважають, що це не варто. Але це варто. Бо це ваше життя. І ви заслуговуєте на те, щоб не просто виживати. А живти.
